ІТ-проджект-менеджерка

У школі «Агенти змін» Олена втілила проєкт «Мистецький шабаш» — фестиваль у рідному селі, в межах якого відбулися майстер-класи від запрошених майстрів традиційного й сучасного мистецтва, зокрема, гончарства, виготовлення ляльки-мотанки, прикрас, ліплення. Також було організовано спортивні змагаггя та виступи учнів школи мистецтв. 

«Тоді я себе відчувала просто абсолютним крінжом, мені було некомфортно робити просто все. На Агентах, саме на тренінгових днях, я дуже насолоджувалася атмосферою, а потім виявилося, що реально втілювати проекти і брати на себе відповідальність — це тяжко і дуже страшно. Я мала зателефонувати в якусь школу роботизованих солюшинів і я настільки була налякана, що попросила маму. В кінцевому результаті школа роботизованих солюшинів взагалі не приїхала і, за моїми відчуттям, все у реалізації було трешово. Хоча зараз, рефлексуючи над досвідом, здається, що не так і погано все вийшло.

Мені дуже сильно допомогли Агенти в цілому, це дало мені змогу побачити, наскільки світ великий і широкий. Я вперше за все життя відчула себе в класній ком’юніті, де мене підтримують, я отримала супер-багато навичок загально-методологічних і світолгядних перспектив, тренери були моїми менторами дуже довгий час. Завдяки Агентам я вступила в коледж, потім пішла на першу роботу, потім вступила в універ, переїхала, робила нові проекти. Мені Агенти дали, перш за все, можливість прожити і запам’ятати відчуття як це, коли ти щось робиш, навіть не дивлячись на те, як воно сильно страшно, крінжово і тошно. Я вперше відчула, як це «овнити» рішення і вести якусь команду за собою. Це вдавалося тоді супер погано і дуже неловко, але з часом вирівнялось.

Згодом я вступила в коледж на видавничу справу, потім кинула коледж і пішла вчити філологію. Взяла академку, весь цей час працювала, починаючи з дуже низькоякісних компаній і проектів, рухаючись до кращих. Почала вивчати французьку, була продакт-менеджеркою в айті, зараз працюю в швейцарській айті-компанії на посаді проджект-менеджерки і веду проекти з командами від 7 до 20 чоловік. А ще менеджерю молодіжний розслідувацький проект «НАХІБА».

По життю дуже сильно помагає десь на підкірці «кодекс агентів». Вміння шукати альтернативи, вміння не боятися, брати на себе відповідальність за рішення, рісерчити і не боятися пробувати. Я вважаю, що агенти мене розкрили як особистість і без агентів цього взагалі могло б не статися. Дуже ціную. Звучить, напевно, наче я про секту чи культ говорю, але це насправді в мій рік випуску була дуже сильна ком’юніті. Один із агентів досі мій найкращий друг».