Учениця Технікуму індустрії моди і стилю

Олександра організувала «K-space» — фестиваль корейської культури у Житомирі. Учасники переборювали страх публічних виступів, танцюючи на головній вулиці Житомира. Активні мали змогу взяти участь у розіграші безкоштовного курсу корейської мови. Після фестивалю Олександра створила закриту групу в мережі «Телеграм», де учасники й далі спілкуються, а також групу однодумців для вивчення корейської мови.

«Це був неоціненний досвід і приголомшливий заряд енергії від кейпоперів і жителів Житомира, які навіть не цікавились Кореєю раніше. Разом з командою ми зібрали однодумців і провели класно час за танцями, співами, майстер-класами і звичайним спілкуванням, а у результаті отримали круту компанію, яка тісно контактує і до сьогодні. Завдяки проекту був створений танцювальний колектив, який поширює корейську культуру через танці, не дивлячись на складну сьогоднішню ситуацію.

Найбільшим моїм страхом було те, що не буде аудиторії, бо любителів Кореї у Житомирі, можливо, і не так мало, та люди це просто не хочуть афішувати. До того ж, коли в перші хвилин 40 не було жодної людини, та усі члени команди спізнювались, почав прокрадатись відчай. Але пізніше все було класно, бо люди почали підходити і цікавитись. В перші години я почувала себе досить ніяково, бо бачила цих людей вперше, не знала, як правильно презентувати себе і проект, однак пізніше стало настільки комфортно, що ми веселились так, ніби знайомі 100 років!

Сьогодні, опинившись у чужій для мене країні та ще й без батьків і знання мови, я розумію, наскільки це був цінний досвід, бо проект навчив мене не лякатись поглядів інших людей, говорити і слухати. Рік тому, оточена незнайомими людьми, я мала презентувати себе так, щоб вони захотіли залишитись хоч на годину, а зараз я можу триматися так, щоб мене взяли в навчальний заклад без жодних сумнівів, хоч я і не знаю ідеально їхньої мови і не володію величезним мистецтвом фотографії (моя спеціальність технік фотографії і мультимедіа).

Після завершення школи я вирішила спробувати себе в інших проектах від МАН – досить успішно захистила наукову роботу з біології. Після початку повномасштабної війни разом з батьками почала волонтерити: готували їжу для тероборони, в’язали мішки з піском, збирали теплі речі та інше, але згодом я переїхала до Польщі, тому тут я стала менш активна, але ще й досі ми збираємо комплекти для військових.

Ниточка фіолетового кольору, що веде мене, завдяки ній я почуваю себе комфортно. Чому фіолетова? Бо в кейпоперів є фраза «I purple you» що означає «Я люблю тебе». Така ж любов і підтримка йде від агентів. А ще гріє душу тепло, яке йде від агентського вогника. Сьогодні одна агентка допомагає мені вивчати польську мову, завтра я допомагаю іншій агентці орієнтуватись у Польщі, ділюсь досвідом і раджу везти цукор з собою, бо з цим тут зараз проблеми. Сьогодні сім’єю агентів переживаємо за одного агента, а завтра він буде постити фото з Лесею Нікітюк і ми будемо радіти, що в нього все добре, а ще через кілька днів будемо обговорювати результати НМТ. Ми в різних куточках України, в різних країнах, але ця агентська ниточка настільки сильна і настільки довга, що з’єднує нас, не дивлячись ні на що).

Думаючи зараз про те, чи варто було йти на «Агенти», я вибираю лише між «так» і «звичайно», бо, спостерігаючи за діяльності інших агентів зараз, я розумію, ми – сила! Недарма у школи така довга назвала, бо кожен пункт пропрацьований від А до Я). Слава Україні!