Студентка Українського державного університету імені М. П. Драгоманова

«Маріупольському оазису бути!» – проєкт Ангеліни у школі «Агенти змін». Дівчина разом із однодумцями збирала толоки, щоб відновити джерело у місцевому парку та зробити територію навколо затишною. Було замінено жолоби для стоку води, замінено резервуарів для води, пофарбовано й укріплено альтанку, замінено лавки. 

«Джерело знову стало популярним, збільшилася кількість відвідувачів. Наостанок я вирішила провести міське свято єднання з природою «Джерело мрій». Під час повномасштабної війни водопостачання в Маріуполі порушено, тому відновлене джерело рятує людей досі, під час воєнних дій, окупації. Мені про це неодноразово писали мої знайомі.

Під час реалізації проєкту мене переповнювали різні думки: чи вийде все так, як я запланувала, чи знайду фінансування, чи не підведуть мене організації, з якими співпрацювала. Я намагалася передбачити все, але усвідомлювала, що насправді це неможливо. Відчула невимовну радість, втіливши в життя свою ідею, та гордість, замислившись про те, що по всій країні відбуваються зміни, розквітає новими героями наша держава.

Завдяки реалізованому проєкту я стала впевненішою в собі, у мене з’явилися досвід проєктної діяльності та багато знайомих із різних куточків України.

Я є волонтером Маріупольської міської ради. До початку повномасштабної війни брала участь у толоках, організації міських свят, допомозі літнім людям. Без цього було важко уявити своє життя. Під час війни надаю постраждалим психологічну та соціальну допомогу, шукаю інформацію про тих, хто загубився. Я є активісткою «Зеленого паростка» ГС «Зелений центр Метінвест» м. Маріуполя, – до військових дій на території України брала участь у толоках і заходах, присвячених екології міста. Я є ментором школи «Агенти змін». Брала участь у проєкті «Один день» музею «Голоси Мирних», написала есе про пережиті роки війни, посіла 3 місце й дала інтерв’ю для українського телеканалу «Україна». Брала участь у II Всеукраїнській шкільній онлайн-конференції «Яскраві українці та українки (від 1954 року)», – розповідала про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка й пройшла у півфінал.

Після реалізації свого проєкту я стала впевненішою у собі. Мені приємно усвідомлювати, що я є випускницею та наразі ментором школи «Агенти змін». Реалізація мого агентського проєкту була в м.Маріуполі, але через страшні події в країні я вимушено покинула своє місто. Спогади гріють мою душу, нагадують спокійне життя до війни. Досі підтримую хороший зв’язок із агентами свого випуску, ми придумуємо ідеї для майбутніх проєктів та намагаємося разом творити добро у своїй країні. Я відчуваю ту незриму ниточку підтримки, допомоги та турботи від агентів. Доречним та вагомим прикладом є життєва ситуація, в якій опинилася моя родина. З початку війни агентка, добра та співчутлива дівчинка Анастасія Томчишин, писала мені щодня, дізнавалася, як обстановка в моєму місті та пропонувала допомогу у вигляді тимчасового проживання у неї. Хоча я довго вагалася, невдовзі нам все-таки довелося переїхати до неї. Дуже вдячна їй та її родині за допомогу та підтримку, яку вони надали. Під час такої важкої ситуації в нашій країні агенти – це коло людей, які готові втішати, підтримувати та допомагати. Багато людей на світі мріють про це. Агенти – це любов. Агенти – це родина. Агенти – це назавжди».