Традиції святкування Нового року у різних країнах світу

1 Січня 2020

Нарешті у наші двері постукав Новий 2020-й! У зв’язку з цим, пропонуємо дізнатися, як проходить святкувння Нового року у різних країнах світу. Почемо з Європи.

Новий рік у Франції

У Франції до дітей приходить не Дід Мороз, а дідок Пер Ноель в шубі, червоному ковпаку і дерев’яних черевиках. Пересувається він на ослику. Діти вірять, що Пер Ноель забирається в димохід і кладе їм гостинці в спеціально приготовлене для цього взуття перед каміном.

Дорослі в цей день танцюють у червоних ковпаках, веселяться, жартують, обсипають один одного конфетті.

Новий Рік в Італії

У цій країні святкування починається 6 січня. Напередодні свята дітлахи підвішують панчохи біля каміна. Вони сподіваються отримати багато смачних і чудових гостинців. Тільки дарує їх тут не Дід Мороз, а добра і лагідна фея на ім’я Бефана. Діти вірять, що вона прилітає на мітлі вночі, відкриває всі двері в будинку особливим золотим ключиком і наповнює їх панчохи всілякими подарунками. Бефана любить слухняних і вихованих діточок. Той, хто цілий рік лише пустував і пустував, отримає в нагороду тільки чорний вуглик і жменьку попелу.

Італійці під бій годинника викидають з дому старі і непотрібні речі, позбавляючись, таким чином, від проблем старого року. Вони вірять, що нові предмети, придбані натомість викинутих, принесуть їм успіх і щастя. Тут, як і в багатьох країнах, напередодні свята люди дарують один одному подарунки. На столі в цей день у кожній родині обов’язково присутні сочевиця, горіхи і виноград. Для того щоб удача супроводжувала у всіх справах цілий рік, потрібно обов’язково їх з’їсти.

Новий Рік у Великій Британії

В Британії у свято Нового Року будинки прикрашають не тільки ялинками, але і гілочками омели. Їх розвішують всюди, навіть на лампи і люстри. Вінком з омели прикрашають і вхідні двері. Вважається, що ця рослина приносить у дім щастя і охороняє його мешканців від хвороб.

Новий Рік в Ірландії

В Ірландії це свято вважається не тільки сімейним. Напередодні Нового Року двері всіх будинків відкриваються навстіж. У будь-який з них може увійти кожен бажаючий і приєднатися до торжества. Гостя обов’язково посадять на найпочесніше місце, поставлять перед ним кращі ласощі та будуть вимовляти тости за «Мир у всьому світі!».

Після багатого застілля всі вирушають гуляти на вулицю. До пів на дванадцяту ірландці збираються на центральній площі міста, на якій стоїть велика ялинка. Починається справжні веселощі з піснями, танцями, жартами.

У Польщі, Чехії та Німеччині Новий рік називають ще Сильвестровим днем. Справа в тому, що коли настав 1000-й рік, люди чекали кінця світу — за легендою, тоді з моря повинен був виповзти змій Левіафан, щоб проковтнути всю Землю, але Святий Сильвестр переміг змія в невидимій битві, запобігши апокаліпсису. Тому це свято відзначається феєрверками і народними гуляннями.

Забобонні чехи традиційно їдять коропів в новорічну ніч. Поширений звичай ділити яблука і по малюнку насіння передбачати майбутнє. Якщо розташування насіння нагадує зірки, все буде добре, якщо хрест – загрожує біда.

Німці дуже люблять феєрверки, петарди, так звані батареї, ящики з безліччю ефектних хлопавок і світлових ракет. Причини традиції – у вигнанні злих духів: вони не повинні прийти в новий рік. Також німці підтримують звичай ворожіння на свинцю. При цьому свинець спочатку плавиться, а потім опускається в холодну воду. Сформована фігура трактується: серце або кільця обіцяють щастя в любові.

Іспанці з’їдають опівночі рівно дванадцять ягід винограду – під кожен удар курантів. Тому, хто збився з рахунку, в наступному році нібито не пощастить. Тому супермаркети незадовго до новорічної ночі пропонують упаковки з рівно 12-ма ягодами. Перед тим, як випити в честь нового року шампанського, іспанці кладуть в келих золоте кільце – це теж обряд на щастя. І, також як італійці, чоловіки і жінки носять в новий рік червону спідню білизну.

У Греції на Новий рік печуть так званий Покровський хліб. На удачу пекар кладе всередину монетку. Хто монету знайде, може сподіватися на великий грошовий прибуток в новому році.

У австрійському Відні традиційно танцюють, звичайно ж, вальс. Перед собором Святого Стефана підривають петарди, їдять сир і п’ють шампанське. Нерозумно тільки, що тут шанують звичай бити порожні пляшки об ноги людей, що веселяться поруч. А якщо хто від шоку впаде, може отримати важкі травми від осколків.

Далі пропонуємо переміститися в теплі краї.

Новий рік в Австралії

Австралійці відзначають це свято одними з перших на планеті. Святкування тут, як правило, проходить під відкритим небом. Пляжні вечірки, гучні пісні, веселі танці, фантастичні феєрверки, музичні фестивалі за участю світових зірок: все це можна побачити в Мельбурні та Сіднеї напередодні Нового року. Санта Клаус в червоному ковпаку і штанях на дошці для серфінгу на пляжі. Побачити це можна тільки в Австралії.

Новий рік на Кубі

На Кубі в цей день прикрашають хвойне дерево араукарію або навіть просто пальму. Замість шампанського люди п’ють ром, розбавляючи його соком апельсина, лікером і додаючи лід. На Кубі існує цікава традиція напередодні святкування наповнювати водою всі відра, глечики та тази в будинку. Опівночі цю воду виливають з вікон. Вважається, що таким чином люди захищають свій будинок від негараздів і нещасть. Поки годинник не встиг пробити 12, кожен повинен обов’язково встигнути з’їсти дванадцять виноградин і загадати бажання. Тоді можна бути впевненим у тому, що весь рік будуть супроводжувати удача, мир та процвітання. Свій Дід Мороз тут теж є. Тільки він не один. Їх на Кубі цілих три: Вальтасар, Гаспар і Мельхіор.

Новий рік в Індії

З найбільшою урочистістю відзначають Новий рік у регіонах, де переважно живуть християни. Більше чверті населення Гоа, наприклад, складають католики, тому тут все майже «по-нашому». Проходять цілі карнавальні ходи, з властивим для Індії розмахом. На вулицях проводяться змагання зі стрільби з лука, конкурси та ярмарки, запускають повітряних зміїв, ходять по вугіллю і стрибають через багаття.

Роль новорічної ялинки в Індії виконує мангове дерево. Крім традиційних іграшок, його прикрашають фруктами та овочами. У переддень свята багато індусів спалюють або викидають старий одяг, щоб зустріти Новий рік в обновці. На стіл прийнято подавати страви, щедро посипані спеціями. Чим гостріша їжа – тим радіснішим буде наступний рік. Обов’язкова страва – беріані, що представляє собою рис з овочами, або просто плов.

В якості новорічних подарунків в Індії прийнято підносити солодощі, фрукти, горіхи. За індійською традицією, як пройде перший день Нового року, так і проведеш його залишок. Тому 1 січня всі індуси перебувають у прекрасному настрої, поводяться виключно ввічливо і коректно зі своїми близьким та оточуючими.

Тож, якщо вам тепле сонечко і пісок більше до вподоби, аніж сніг і ялинки, сміливо відправляйтеся до теплих країн. Повірте, їхні традиції вас точно здивують.

Тепер про святкування Нового року в Україні.

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року.

Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.

Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: “Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю” – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало під собою глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, то люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, тепер не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік.

Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським святом, яке об’єднало нас з рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування.

У свою чергу, Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу українців та найповніше відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з міфічними та релігійними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий символічний зміст.

Автор:

журналістка, менеджерка із комунікацій Центру “Ейдос” Тетяна Кавуненко

Проект “Агенти Змін”, в рамках якого було підготовлено матеріал, реалізують: Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”, Національний Центр “Мала Академія Наук України”, Благодійний фонд “Агенти змін”, Молодіжна ініціатива “Серце в долоньках” за фінансової підтримки Фонду Демократії ООН (UNDEF) впродовж 2018-2020 років.

поділитися: