Фейки, джинса, маніпуляції: як не потрапити під вплив?

10 Січня 2020

У світі, де панує тотальна діджиталізація, дуже легко загубитися в інформаційному смітті, сприйнявши маніпуляцію або інший інформнепотріб за чисту монету. Світ медіа дуже корисливий, а наша увага — головна здобич медіатехнологів. Тому слід сприймати інформацію свідомо, вдумливо прочитувати матеріал, очистити свій персональний простір від сумнівних осіб, неякісних ЗМІ та навчитися стримувати емоції й не піддаватися на провокації!

Як нами маніпулюють та як не потрапити під цей негативний вплив? Читайте далі.

Хто з нас не чув славнозвісне fake news?

Цей термін увійшов у широкий вжиток після президентських виборів у США, коли Дональд Трамп уперше звинуватив американських журналістів у «поширенні фейків». Тоді, у 2017 році, видавництво Collins назвало fake news поняттям року. Однак те, що з уст американського голови держави звучить часто як фан, насправді є дієвим інструментом інформаційної війни.

Фейк — це завідомо неправдива інформація, метою якої є викривлення певного факту, точки зору та штучне формування в аудиторії ставлення до того чи іншого явища або події. Фейки досить емоційні. Зазвичай вони побудовані на сюжетах, які працюють із базовими людськими цінностями й потребами — тим, що стосується кожного з нас.

На що ж варто звернути увагу, аби розпізнати фейк?

Аби розпізнати фейк, необхідно, в першу чергу, звертати увагу на джерела інформації, аналізувати, чи не намагаються у вас викликати дуже позитивні або, навпаки, вкрай негативні емоції.

Також важливо проаналізувати, чи дотримано у матеріалі баланс думок, чи присутній фактаж та чи немає оціночних суджень.

Особливо, це стосується “думок” псевдоекспертів або “проданих мізків” – людей, які під виглядом незалежних експертів просувають інтереси певної політичної партії чи окремого політика.

Ще один досить дієвий метод маніпуляції свідомості аудиторії – це «джинса».

Незважаючи на те, що виборча кампанія в Україні припала на літо, кількість матеріалів із ознаками замовності та прихованої агітації у ЗМІ зашкалює. Така безвідповідальна діяльність медіа, особливо в передвиборний період, впливає на формування викривленого бачення політичної ситуації у країні загалом та на вибір громадян зокрема. Тому так важливо навчитися відрізняти якісні журналістські матеріали від замовних.

То ж, що таке джинса і як вона впливає на нашу свідомість?

Джинса – це замовні матеріали у ЗМІ іміджевого або рекламного характеру, які просувають інтереси певних суб’єктів передвиборчого процесу або суб’єктів економічної діяльності.

Зазвичай ці матеріали є незбалансованими, однобокими, вони “піднімають” імідж певних політичних сил або економічних компаній. Майже завжди ці матеріали не марковані як “реклама”.

Матеріали з ознаками замовності зазвичай є проплаченими для ЗМІ. Але в українських реаліях, коли медіавласник досить активно впливає на редакційну політику своїх ЗМІ, такі матеріали можуть бути не проплачені, а можуть іти в межах редакційної політики власника

Як розпізнати джинсу?

– критично ставитися до пустих заяв політиків;

– якщо один і той самий матеріал опублікований слово в слово у різних ЗМІ – це теж говорить про ознаки джинси;

– матеріал дуже емоційний, схиляє до підтримки певної політичної партії чи політика;

– сумнівні джерела, відсутність джерел або посилання на прес- служби політпартій чи певних компаній теж має вас насторожити.

Будьте пильними, добре фільтруйте інформацію і вмикайте критичне мислення, тоді ніяка джинса на вас не вплине.

Наступний пункт – політичні маніпуляції.

Найчастіше їх використовують, звісно ж, перед виборами. Але й в менш насичений політичний період їх можна часто зустріти у ЗМІ.

“Щоб виявити обман, необхідно бути дуже уважним до кожної дрібниці”, часто говорив доктор Лайтман із серіалу “Теорія брехні”. Інформаційне перевантаження та соцмережі зробили нас вразливими до маніпуляцій, і завжди знайдуться ті, хто не посоромиться цим скористатися.

По факту, маніпуляція – це не брехня, а специфічна подача правди. А політична маніпуляція – це спекуляція на людських емоціях та почуттях. І чим ближчий політик до електорату на емоційному рівні, тим краще. Правда подається не комплексно, а частково і однобоко, із замовчуванням всіх незручних нюансів.

Як розпізнати відверту маніпуляцію? Давайте розглянемо кілька прикладів.

Маніпуляція “Я, як ти”

Бувало таке, що, вибираючи між двома футболками, ви ніяк не можете визначитись? Коли починаєш замислюватись, чи потрібна взагалі ця футболка, якщо ви прийшли в магазин за джинсами, з’являється чарівний консультант, який починає говорити, як вам пасують обидві речі, і з-поміж іншого зауважує, що він чи вона й самі таку носять. І от ви на касі вже розраховуєтесь за дві футболки. Тут спрацювала маніпуляція «я – як ти».

У політиці найбільш популярний спосіб наблизитися до електорату – говорити з виборцями їхньою мовою, позиціонувати себе як «свого хлопця». Цьому добре сприяє поява в публічному просторі. Хтось заводить Ютуб-канал, хтось щодня з’являється на міжнародних зустрічах у веселих шкарпетках, а хтось стає реальним мемом.

Маніпуляція “Фальшива дилема, або ілюзія вибору”

Пам’ятаєте, як вчителі або батьки казали: або ти будеш гарно вчитися, або підеш після завершення школи підмітати вулиці? Хоча камон, от Ейнштейн так і не отримав атестату про освіту в гімназії, але це не завадило йому стати одним із найвідоміших фізиків у світі. Ні, ми в жодному разі не закликаємо кидати навчання – це просто наочний приклад того, як використовується маніпуляція “ілюзія вибору”.

Повернемось до політики: за цією технологією виборцю надають нібито два єдині варіанти “або-або”, з яких він має обрати щось одне. Варіантами може бути або якесь твердження, або самі кандидати, або якесь явище чи подія. Далі йде поділ на “гарну” та “погану” альтернативу. Потім – прив’язка “хорошої” до власного кандидата, а “поганої” – до усіх інших (або конкретного опонента). Прикладом маніпуляції з фальшивою дилемою є білборди Радикальної партії Олега Ляшка “Робочі місця або рабство МВФ” та “Низькі податки або високі тарифи”, а також реклама Петра Порошенка, де йому протиставляється президент РФ Володимир Путін.

Маніпуляція “Тримання інтриги + ефект ореолу”

В політичному полі суть маніпуляції полягає у тому, що виборця свідомо тримають у стані незнання: чи буде балотуватись та чи інша людина, чи ні. Це працює паралельно з іншим видом маніпуляції – “ефектом ореолу”: коли успішна й відома людина хоче спробувати себе у політиці, але на якомога довший час відтягує публічну заяву про своє рішення. Тоді інтрига серед виборців лише посилює його позиції. Це допомагає таким кандидатам уникати серйозних політичних дискусій та суперечок. Ці маніпулятивні технології використовували двоє відомих українців: актор Володимир Зеленський та співак Святослав Вакарчук.

Ще одна маніпуляція – “Жонглювання рейтингами”

У політиці рейтинги завжди містять в собі елемент гри та змагання. Одна з улюблених маніпуляцій – апелювати до статистики, де в доларах або євро порівнюються доходи громадян в різних країнах. Цим грішила у своїх заявах лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Вона часто бралася порівнювати українські та європейські зарплати, але за зразок незмінно брала доходи в найбагатших країнах ЄС. При цьому не згадуючи, що і вартість життя там висока.

Часто політики апелюють до фейкових або замовних рейтингів, які виконуються сумнівними або взагалі неіснуючими фірмами. Таким чином, людина, яка ще не визначилася з вибором, може проголосувати за того чи іншого кандидата тільки тому, що за нього висловилася більшість. Портал texty.org.ua створив цілу базу даних таких сумнівних соціологічних служб, які створюються суто під вибори.

Маніпуляція “Звернення до традицій і патріотизму”

В політиці ця технологія представляє кандидата поборником чи захисником традицій, звичаїв та усталених норм. Такі маніпулятори використовують кліше “мова”, “звичаї”, “традиції”, апелюючи до етнічної ідентифікації людини. Яскравим прикладом була президентська кампанія Петра Порошенка. У своїх лозунгах, промовах та на білбордах він використовував гасло: “Армія. Мова. Віра”.

Також до традицій та культурних цінностей в своїх лозунгах апелював лідер “Народного фронту” Арсеній Яценюк: “Українська мова, кіно, пісня”.

Ще одним прикладом апеляції до культури і традицій є лозунг лідера “Радикальної партії” Олега Ляшка: “Захистимо мову – захистимо Україну!”.

Що ще?Як елементи політичної маніпуляції у ЗМІ також створюються та ефективно подаються різноманітні образи, умовні формули, штампи та стереотипи поведінки. Подаються заздалегідь заготовлені відповіді на запитання, що хвилюють багатьох людей.

Найголовніше правило, аби не потрапити на гачок маніпуляторів: не піддавайтеся на емоції, які у вас намагаються викликати, критично ставтеся до інформації та аналізуйте промови й програми кандидатів. Бо від того, наскільки усвідомленим буде ваш вибір, залежить, у якій країні ви будете жити наступні п’ять років.

 

Автор:

журналістка, менеджерка із комунікацій Центру “Ейдос” Тетяна Кавуненко

 

Проект “Агенти Змін”, в рамках якого було підготовлено матеріал, реалізують: Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”, Національний Центр “Мала Академія Наук України”, Благодійний фонд “Агенти змін”, Молодіжна ініціатива “Серце в долоньках” за фінансової підтримки Фонду Демократії ООН (UNDEF) впродовж 2018-2020 років.

поділитися: